The Story of Abram: Familiar Yet Unclear

We recommend using Google Translate to translate the article from Ukrainian into English.

https://translate.google.com/#view=home&op=translate&sl=uk&tl=en

І промовив Господь до Аврама:

Вийди зо своєї землі, і від родини своєї,

і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.

(Буття 12:1)

Навіщо нам сьогодні історія Авраама?

Ми не знаємо про Бога нічого, окрім того, як Він відкривається нам в історії та через історію. Бог, Якому християни, поклоняються став відомим через події Виходу Ізраїля та Воскресіння Ісуса Христа (Роберт Дженсон). На жаль, частіше ми вдаємось до позбавлених життя абстракцій, щоб пізнати Того, Хто відкриває Себе як Бог Авраама, Ісака,  Якова та Ісуса Христа.

Більше того,  Бог живих, а не мертвих, продовжує діяти в історії і, занурюючись у біблійну оповідь, ми дізнаємось, що покликані бути учасниками Його діянь. Ось чому ці оповіді не втрачають своєї актуальності – це і наша історія також, звичайно, якщо ми  готові прийняти участь у такій пригоді.  Усвідомлення єдності Божої оповіді та спільної участі в Його історії - в основі віри Ап. Павла, коли він пише  про Авраама, «…який є батьком нам усім» (Римлянам, 4.16).

За словами сучасного богослова С. Гауерваса, один з найбільших викликів сучасної церкви, полягає у загальноприйнятому переконанні, що у нас немає історії, допоки ми її собі не оберемо. Радикальна відмінність біблійної оповіді полягає у тому, що з перших сторінок Писання ми відкриваємо: у нас уже є історія. Ми не є власними творцями. Наше життя – це Божий дар. Ось що вирізняє християн – відкриття особливої цінності життя, часу, сенсів, як дарованих Творцем. На прикладі Авраама ми дізнаємось, як ключові для кожного поняття смислу життя, часу та успіху можуть і повинні бути переглянуті у світлі Священного Писання.

Віра, як участь в історії Бога

Історія Авраама – це, насамперед, історія віри. Однак,  віра, як вона показана у цій історії, це не просто інтелектуальна  вправа, чи повністю ірраціональний «стрибок», але відгук на поклик бути учасником в історії Бога. Таке рішення – поворотний момент, з якого і розпочинається особлива історія Авраама, а пригоди, що спіткали його, стали його наслідком. Так життєві мандри кочівника на Близькому Сході, тисячі років тому, які, за інших умов, розчинилися б у океані минулого, стали Історією, що має продовження і сьогодні.

Яким чином, ця оповідь є викликом для сучасної церкви? Сьогодні ми усі є частиною так званої «культури вибору». Здається, життя – великий супермаркет, де кожен обирає власні цінності, вірування, сенси. Проте, віддаючи увагу тому, що ми обираємо, ми забуваємо, що є обраними! Церква покликана Богом бути частиною найвеличнішої історії, яка будь коли була розказана.     

Отже, віра – це  прийняття того, що історія Бога більш переконлива, і варта більшої довіри, аніж будь-яка інша, що я можу обрати чи вигадати.

Кому належить час?

Ще один популярний тренд сучасної культури – споживацьке ставлення до часу, бажання отримувати максимум «тут і зараз».  Звичайно, ми не знайдемо підтверджень у Писанні, що продуктивне використання чи управління часом не важливі, однак, біблійна оповідь кидає виклик егоїстичному, споживацькому, чи навіть ідолопоклонницькому привласненню часу.

Історія Авраама відкриває нам поняття Божого часу. Читаючи його історію, ми можемо зрозуміти тривогу та бажання швидше побачити здійснення обітниці, бо усіх нас підганяє усвідомлення власного обмеження у часі – наша смертність. Авраам очікував виконання обітниці надто довго. Інші біблійні герої очікували: Ной, Йосип, Мойсей, пророки… Дивовижно, як їх  довіра Богу що стосувалась майбутнього, допомагала їм долати нездоланні межі часу. Яскравим проявом такої віри слугують слова пророка:  «Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий: трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!…  Слово ж нашого Бога повіки стоятиме! (Ісая 40:6-8).

Мрія усього життя

Про що найбільше мріяв Авраам? Конфлікт його історії у тому, що мрія – мати сина, спадкоємця, того хто передасть віру батька своїм нащадкам – була за межею можливого. Чи Ізмаїл стане його спадкоємцем та виконанням Божої обітниці? Однак, Боже Слово незмінне – від Сари народиться тобі син.

Ця сторінка життя Авраама, нагадує нам про власні межі, особливо у ситуаціях, де ми змушені визнати: я не можу більше, я не та людина. Наші ресурси: фізичні, інтелектуальні, моральні – обмежені, а те, до чого покликав нас Бог, здається неможливим. Разом з тим, ця оповідь відкриває нам, що  найбільші досягнення стають можливими завдяки участі Бога у нашому житті.

Чудовим прикладом цьому є Апостол Павло. Послідовник Христа, якого вважають за найбільш успішного поширювача християнства,  визнає у своєму листі до Коринтян: «А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас». (2 до Кор. 4:7). 

У той час, як навколо панує одержимість успіхом та власними досягненнями, Писання звертає увагу на диво слідування за покликом Бога, бо найвизначніше  - це те, що Бог звершує через нас. У житті Авраама трапилось не надто багато чудес, але завдяки бажанню довірити Богу своє майбутнє,  усе  його життя стало дивом.

Таким чином, ця історія і про нас – тих, хто сьогодні готовий довіряти, бо, словами С. Гауерваса: «Бог не обіцяв нам безпеку, але участь у пригоді що зветься Царством. Це, здається мені, і є величною доброю звісткою у світі, що буквально помирає з нудьги».

Валерій Секісов 

ц. Філадельфія 

Ірпінь, 2019 р.